Зворушлива історія двох жінок — двох дівчат, які втратили батьків, — у пошуках родини. Сімдесят п’ять років… Ця різниця у віці між ними, що здавалася неподоланною перешкодою для порозуміння, стане несуттєвою. Моллі та Вівіан, розбираючи разом старі ящики на занедбаному горищі, зрозуміють: спогади — це не мотлох, якому місце на смітнику. Поневіряння, важка праця, зраджені мрії… Неочікувана доброта, любов, відданість… “Сирітський потяг”, який його маленькі пасажири все життя намагалися забути… Він, попри все, став символом мрії про родинне щастя, про будинок, у якому немає порожніх кімнат. Моллі здійснить цю мрію для старої Вівіан. І для себе.
