В останні роки XVII століття серед завсідників лондонських кав’ярень можна було зустріти Ебенезера Кука, посереднього поета і наївного чоловіка. Одного вечора все змінюється, і з доленосного парі розпочинається його мандрівка героя через океан на інший континент і через випробування до втрати невинності.
Цей роман можна прочитати як захопливу пригоду з піратами, повіями, індіянами, місіонерами та плантаторами. Можна — як віртуозну гру з літературною традицією, пастиш та пародію на просвітницьку літературу. Можна — як переосмислення американської історії та її колоніального спадку. Можна — як шлях дорослішання і становлення митця. І, либонь, ще багатьма способами. Як кажуть герої роману, до лісу веде багато стежок. І кожен читач може обрати ту, яка йому більше до смаку. Або й усі.
Тяжко читалось, але подужала. Оскільки перед вами постомодернізм, досить класичного толку, то легкого читання не очікуйте. До таких книжок хочеться повертатися. І ще відмічу дуже якісний переклад від Максима Нестелєєа.