«Бункер» Г’ю Гауі — одна з найяскравіших новинок у нещодавно сформованому жанрі, який охоплює такі різнопланові проєкти, як «Lost» («Залишитися живим»), «Твін Пікс», «Голодні ігри». Це не лише динамічний екшен, однаково захопливий і на екрані, і на сторінках книжки, а й сильні людські історії про кохання й ненависть, вірність і зраду, благородство й підступність.
2110 рік. Уже багато років люди живуть під землею, у гігантських бункерах, обладнаних усім необхідним. Покоління змінюють одне одного, і ніхто вже не пам’ятає, яким був світ зовні й що його знищило. Кожен знає своє місце й виконує відведену йому роль, дотримуючись головного закону бункера — не намагатися вийти на поверхню.
Цією ідеальною системою керують мешканці першого, головного бункера. Почергово прокидаючись із кріосну, вони несуть варту, вирішуючи долі тих, хто навіть не здогадується про їхнє існування, смикають за невидимі нитки й безжально прирікають на смерть непокірних. Та й ці наглядачі — лише шестерні в бездоганно налагодженому механізмі: вони повинні неухильно дотримуватися колись складених інструкцій і приймати ліки, що дарують блаженне забуття.
Трой теж був одним із них. Заходячи на чергову зміну, він сумлінно виконував свої обов’язки, не задумуючись ні про що інше. І все могло б залишитися як є, але одного дня Трой усвідомив, що повинен усе згадати…
