Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла… Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу.
«Білий попіл» — це надзвичайно цікавий, атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар. У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування — логічне і містичне.
Тому, залежно від світосприйняття читача, роман стає чи то детективним трилером, чи то містичним. А втім, саме про це і хочеться поміркувати наприкінці книжки…
Можу сказати одне — це просто неймовірно! Я дуже шкодую, що раніше не звертав уваги на українських сучасних авторів. Зараз читаю один твір за іншим, і кожен — це справжній шедевр. Просто неможливо відірватись від читання як і поставити оцінку нижче 5, бо це справжня насолода для душі.
Я не могла відірватися від цієї книги:) Беззаперечно, потребує уваги людей, які люблять детективи
це просто неймовірна книга! Дуже люблю стиль та манеру написання Павлюка! Як на мене «Білий попіл» це ідеальний варіант щоб почати знайомство з творчістю Іларіона. Історія насичена, динамічна, з чудовими сюжетними поворотами і до самого кінця тримає у напрузі. Щиро раджу прочитати, ви точно не пошкодуєте!