Дружина з трьохсот спартанців на чолі з царем Леонідом та кількатисячне військо союзників вирушили до Термопільського проходу, щоб бодай на якийсь час зупинити мільйонне військо перського царя. Усі вони знали, що йдуть на неминучу смерть. Битва під Термопілами – один із найвідоміших прикладів хоробрості, а «Вогняні брами» – один із найкращих мілітарних романів не лише про цей історичний епізод, але й про війну загалом. Про війну як вона є. Криваву, брутальну, нещадну і брудну війну, в якій дивом залишається місце для людськості, а те, що ми бачимо як героїзм, перефразовуючи слова одного з персонажів роману, – лише робота, яку треба зробити добре.
Це розгорнута відповідь на питання, яке автор вкладає в уста перського царя Ксеркса: «Що за люди були ті спартанці, які за три дні перебили не менше двадцяти тисяч найдобірніших царських воїнів? Ким були ті солдати, кожен із яких поліг, забираючи із собою воїнів до царства мертвих? Якими вони були?».
