Джульєтта – дівчина, що володіє особливим даром вбивати дотиком, – нарешті може вважати себе переможницею, яка виграла в смертельній сутичці з владою Сектора 45, знищила головнокомандувача Північної Америки і зайняла його пост. І поруч із нею, як і раніше, – її коханий Ворнер.Але солодкість перемоги триває недовго. Уряди інших секторів готуються напасти на заколотників, а на саму Джульєтту здійснюється замах. До того ж вона дізнається, що впродовж багатьох років від неї приховували правду про її сім’ю. У Джульєтти здають нерви – і водночас важче стає контролювати власну Силу… Чи зможе вона тепер, перед обличчям лиха, що насувається, залишатися собою і використовувати свій дар на благо?..
не знаю як іншим, але ця книга сподобалась найбільше з усіх прочитаних частин цього циклу. Вона тримала в напруженні весь цей час, а кінцівка то взагалі збила з пантелику
насправді весь цикл викликає питання як це взагалі стало популярним, але частково бажання маленької дівчинки що дивилась дивиргент та голодні ігри все ж таки залишилась задоволена. дуже передбачувано, дуже банально для антиутопічного всесвіту і не вистачало якісно прописаних почуттів персонажів
Читається легко, взагалі подобаються антиутопії, але в цьому циклі якось не сумісні влада, політичні ігри і підліткові проблеми і відносини сімнадцятирічних підлітків)розумію чому ці книги популярні,але важко їх назвати такими,що залишають після себе приголомшливе враження.