Жорна життя перемелюють людей на борошно, і ніхто не знає, що виліпить із нього час… Сім’я молоденької Явдохи помирає від голоду, як і багато інших родин у Мачухах. Дружина радянського комісара Соломія то практикує лікувальне голодування, то несамовито «заїдає» втрату дитини і байдужість власного чоловіка. Представник сільської влади Свирид узагалі заплутався в почуттях і не знає, що зараз керує ним — закохане серце чи партія…
Здається, усі ці люди такі різні, що між ними — нездоланна прірва. Та вони ще не знають, що насправді йдуть одне одному назустріч. Йдуть, аби нарешті обійнятися і збудувати крихкий міст понад ненаситним мурашником своїх мучителів…
Глибокий психологічний роман про одну з найскладніших сторінок української історії — Голодомор 1932–1933 років, де на тлі неосяжної трагедії тонко зображена кунсткамера людських доль.
Люблю читати книги, які відкривають нам правду про нелегкі історичні часи, яка замовчувалася. Думаю, що в книзі Тані П’янкової не розчаруюся.
Цю книгу має прочитати кожен! Ще одна трагедія яку пережив український народ. Щоб ніколи і нікому не потрібно було проживати цього знову, що звучить Голод