Дикі паростки. Продовження
1960 рік. Брати Петро і Семен Луцики звільнилися з таборів ГУЛАГу, проте й далі скніють у спецпоселенні в Сибіру як «мінусники». Прагнучи повернутися на батьківщину, до дружини Сабіни та дітей, Петро з двома товаришами вирішують утікати. Однак спроба втечі виявилася невдалою. Чи міг Семен зрадити й підставити брата, адже поміж чоловіками задавнена недовіра? А тим часом у Гусятині з вини Семенової дружини, акушерки Степанії, гине дитина члена партії, і, щоб порятувати себе, жінка перекладає провину на Сабіну…
Однак прийде час кожному віддавати борги, розплачуватися за скоєне чи навпаки – повертати втрачене. Час справедливості і спокути…
В другій частині книги “Дикі паростки” письмениця продовжує розповідь про життя родини. Яскраво розкриті характери героїв, мотиви їх поступків, показана невідворотність відповідальності за свої вчинки. Раджу почитати.