Я люблю її так сильно, що ненавиджу. Колись ми були друзями, але Тейт зрадила мене. Вона і всі, кому я колись міг довіряти. Я залишився зовсім один. І я відштовхнув її, поранив її так боляче, як тільки міг… Але я все ще потребував її – вона залишалася центром мого всесвіту і посудиною, куди я міг виплеснути свій гнів. Тільки так я міг дихати, існувати та відчувати себе живим. Її не було цілий рік, я мало не збожеволів, розуміючи, що перестав бути частиною її життя. Але Тейт повернулася, щоб дати мені здачі.
Книга неймовірна.
Читала її вже раз 6, і ще готова стільки ж прочитати.
Обожнюю цитату “Вчора триває вічно. Завтра не настає ніколи.”
І монолог Тейт розбиває серце.
Рекомендую усім до прочитання