Сем Мейзер і Сейді Ґрін — лос-анджелеські розумахи, які колись були друзями й крутилися в одному колі. Одного холодного грудневого дня після кількарічної перерви у спілкуванні вони випадково зустрічаються на платформі метро. Сейді дає Сему диск зі своєю відеогрою, хлопець проходить її та пропонує доречні покращення. На тлі особистої драми Сейді захоплення іграми знову їх зближує, і згодом вони створюють популярну гру «Ічіґо», відкривають власну компанію і ще до закінчення коледжу стають багатіями. Та чи вдасться їм встояти перед спокусами дорослого життя й реалізувати особисті творчі амбіції, не втративши дружби? Це багатошаровий роман про дорослішання, пошук себе та успіх, який змінює правила гри; про кохання й душевний та фізичний біль, від якого неможливо сховатися. І про життя, яке є нечесною грою.
супер!
не відірватися! емоційна книга
Книга чудова.Хороша література яку має прочитати кожен.
У двох словах розповісти про враження:
Бомбило, бомбило і ще раз бомбило😅
В мене бомбило, не від гарних вражень, навпаки. Мене бомбило, що інколи я втрачала усю сюжетну лінію. Не зрозуміло, коли починались моменти з майбутнього, а коли це вже сьогодення. Наприкінці книги, в мене забомбило ще дужче. Адже я не читала, думаючи: “Що це взагалі таке, і чи не почалась наступна книга?”. Був швидкий перебіг до гри (це, звісно, я почала розуміти зовсім пізно, коли нам вже прямо в тексті написали, що це розповідь про гру у яку вони грали).
Для мене до кінця книги, герої були пласкі, як підошва. Не було жалю до їх невдач, або радості за їх перемоги. Деякі моменти, котрі повинні були викликати в мене емоції, я просто продовжувала читати з кам’яним лицем.
Деякі сюжетні лінії, такі як наприклад, вагітність головної героїні просто кинули на голову читачеві, наче сміття у сміттебак.
І на завершення, нудно було читати. Було відчуття, що книга не закінчиться. Не було ні фіналу, ні розв’язки, наче автор хоче ще більше розтягнути історію про несерйозні події.
P/S не скажу, що нічого мені не сподобалось. Ні. Мені сподобалась ідея книги, розробники ігор, це цікава для мене тема. Також, деякі жарти, були дійсно смішними. Мені здається, що якби з книги на 400+ сторінок, видалити майже половину, переписати деякі діалоги, та більше розповіді читачеві про ВАЖЛИВІ події героїв, і зробити книгу на 200+ сторінок, то було б набагато краще.
Оцінка: 2/5 нажаль.
була у моєму списку для прочитання. завантажую і буду насолоджуватись новою цікавою історією.
Книга ніби й цікава, але й не зовсім так…
Подобаються описи ігор та локацій в них.
Про трьох друзів та формування молодої ігрової компанії. Кохання, трагедію та намагання це все пережити…