• Міжнародний бестселер
• Права на екранізацію придбав Стівен Спілберґ
Маленьке, віддалене від гамірних мегаполісів містечко Куперс-Чейз — затишне поселення для шанованих пенсіонерів. Ані турбот, ані негод, суцільна ідилія. Щочетверга четверо стареньких збираються в кімнаті для відпочинку, щоб… обговорити старі нерозкриті вбивства, звісна річ. Принаймні так було доти, доки одного з місцевих не знайшли мертвим — і тепер «Клуб убивств по четвергах» починає своє перше справжнє розслідування. Поважний вік не має шансів проти їхнього завзяття, адже час копирсатися в старих могилах та проливати світло на чужих демонів! І хоча ніхто з детективів-аматорів цього поки не підозрює, та що глибше вони копатимуть, то більше витягуватимуть на поверхню власних таємниць.
Крім невеликої розшарпаності оповіді (особливо наприкінці, коли темп навіщось нехарактерно пришвидшився і автор почав просто галопом стрибати по проміжних розвʼязках, просто кидаючись ними в читача), це класний затишний детектив, де поєднані мої улюблені класичні детективи з “ангели чарлі — у кожного своя сильна сторона — разом ми дрімтім” з іронічністю і “несправжністю”, які характерні затишним детективам.
Класно, що тут абсурдиська складова, характерна цьому жанру, дуже приглушена, до стану приправи, а не основного інгредієнту. Та ще й збалансована виразними нотками смутку. Та і взагалі помітила, що британський гумор стабільно сприймається на голову вище, навіть за доволі непоганих представників гумору американського
Класно, що останніми роками в моду входить розширювати вік головних героїв в усі сторони (цікаво, коли ця мода дійде до фентезі).
Стильна манера оповіді, яка відтворює неспішність і потік свідомості літніх людей. Трохи втрачався ефект на перекладі. Частини, які я слухала у вигляді аудіо англійською, сприймались дещо яскравіше. Але і переклад дуже навіть читабельний.
Логічність і послідовність детективного розслідування. Яскраві неідеальні, кожен по своєму, милі персонажі.
🔥🔥🔥
Комфортно, смішно, легко, загадково – саме цими словами можна описати пригоди чотирьох літніх “детективів” Джойс, Елізабет, Ібрагіма та Рона.
Книга Османа “Клуб убивств по четвергах” – це відпочинкова література, не потрібно шукати в ній особливої напруги, геніального злодія-вбивцю чи суперважкої та продуманої детективної справи. Але це зовсім не означає, що вона не цікава, зовсім навпаки. Ця книга 10 з 10, але тільки для своєї аудиторії.
Перша книга з серії про детективів “поважного віку” з будинку для літніх людей. Цікаво, невимушено, рекомендую для відпочинку.
Історія має вайб аля міс Марпл) дуже цікаво читати і співпереживання героям, які будучи пенсіонерами розкрутили справжній злочин. Хоча динаміка книгичудова, але кінцівка викликає сум.
Хороша книжка, дуже затишна і кумедна. Як на мене, найкраща в серії
Люблю цю історію всім серцем та душею. Легка, кумедна та затишна історія. Як би у мене запитали якою я б хотіла бачити свою старіть то я б неодмінна навела до прикладу серію історій клубу вбита по четвергам. Чудова книга, рекомендую!