Вражаюча сповідь талановитого нейрохірурга, який захворів раком у 35 років. “Чому я?” Помирати від раку в молодому віці й знати, що твій випадок — один на десять тисяч. Безліч разів повідомляти хворим про страшний діагноз, вирішувати, чиє життя можливо врятувати, а чиє ні, — і раптом самому опинитися на лікарняному ліжку й чекати вироку, скільки тобі залишилося. Назавжди розпрощатися з мріями про складні операції та наукову працю… А тоді зрозуміти: іншого вже не буде й правильне запитання «А чому не я?». І, забувши про біль, прийти до операційної, жити, кохати — і взяти на руки новонароджену донечку…
Ця зворушлива та надихаюча історія так і залишиться недописаною. Бо це — історія про життя, а не про смерть, історія, що вчить мужності, стійкості, вірності професійному обов’язку та вмінню побачити в страшному діагнозі не вирок, а шанс зробити життя немарним.
