«Моя бабуся просить їй вибачити» – книжка про життя: сумне й смішне, болюче й захопливе водночас, а також про одне з найважливіших прав людини – право бути інакшим.
Ельзі – сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні – сімдесят сім, і вона неймовірно шалена – якщо вважати шаленством, приміром, стояння-на-балконі-й-обстрілювання-перехожих-із-рушниці-для-пейнтболу. А ще бабуся для Ельзи найкращий – і єдиний – друг. Щоночі Ельза ховається від світу в бабусиних історіях про Країну-Спросоння та Королівство Міамас, де ніхто не мусить бути «нормальним». Та коли Бабуня помирає й залишається жити лише в листах, написаних до тих, перед ким вона відчувала провину, – ось тоді й починається найбільша Ельзина пригода…
Прекрасна історія, дуже чуттєва та місцями смішна до ікоти! Бакман – то любов!
Я не очікувала такого від книги. ВАУУУУУУУ
ОБОВ’ЯЗКОВО ПРОЧИТАТИ
Подобаються такі добрі книжки. Читаючи сторінки цієї книги ви отримуєте задоволення від діалогів, як автор прописав кожного персонажа. Задоволення перечитаю її ще
Бакман як завжди прекрасний! Ця історія наповнена сенсами та жартами, щемливими митями і цілим життям. Прекрасна книга, яка ніжно підштовхує замислитись над багатьма речами у нашому житті. Впустіть в своє життя Бакмана і ви ще 100 разів подякуєте світові за його існування )