Все почалося з таємничої блакитної записки, вшитої у весільну сукню.
Щось блакитне.
Я пішла продавати свою неношену весільну сукню до магазину вінтажного одягу. І тоді я знайшла щось “неношене” іншої нареченої.
В підкладці сукні, прикрашеної дивовижним пір’ям, було вшите найпрекрасніше послання, яке я коли-небудь читала: «Дякую, що втілила всі мої мрії в життя».
Ім’я, вигравійоване на синіх канцелярських приладдях: Рід Іствуд, очевидно, найромантичніший чоловік з усіх, хто коли-небудь жив. Я також зрозуміла, що він найпрекрасніший. Якби ж тільки мої фантазії про справжнє кохання на цьому закінчилися. Тому що з того часу я дізналася ще дещо про Містера Мрійника.
Він зарозумілий, цинічний і вимогливий. Мені слід це запам’ятати. Через іронію долі, тепер він мій новий бос. Але це не завадить мені дізнатися історію його останнього любовного листа. Любовного листа, який не став символом вічного щастя.
мені особисто не сподобалось, хоча читала багато схвальних відгуків і в тт ,і в quora. для мене головний герой це просто червоний флажок у всьому ,а героїня занадто романтизована . на один раз зійде )
Мені дуже сподобалась книга
Проте звісно є свої нюанси, не сподобався вкид з матірʼю головної героїні, чому все саме так? чому вона страждає по факту за незнайомою людиною? Як на мене важливо не хто народив а хто виховав
Але загалом читалось легко і весело
5/5