Посеред ночі Ебіґейл будить телефонний дзвінок — її донька Олівія впала з мосту, мозок непоправно ушкоджений, але дівчину підімкнули до системи життєзабезпечення. Що це — випадкова необачність? Самогубство? Чи все ж таки хтось їй допоміг? До того ж дівчина вагітна, про що Ебі навіть не здогадувалася.
Мати з донькою, власне, жили не дуже мирно, і їхні довготривалі сімейні таємниці поступово виринають на поверхню. Ось тільки виправляти щось уже запізно. Лишається розібратися з однією загадкою: що ж саме відбулося тієї ночі, коли Олівія впала?
Ця історія розбила мені серце. Чудова книга! Важка, але цікава. Останні сторінки я просто проплакала навзрид. Чомусь так відгукується написане! Дуже і дуже раджу!
Стрімка та чутлива історія, що розповідає про ніч, коли 17 річна Олівія Найт впала з мосту. Чи це було самогубство, чи нещасний випадок, або ж.. умисне вбивство ніхто не знає. Ба більше, поліція не квапиться розслідувати справу і намагається якомога швидше закрити слідство як випадковість, але синці на руках кажуть про інше. Історія починається з кінця, мозок Олівії мертвий, але її не можуть від’єднати від апарату живлення, в ній зростає нове життя. Вражена та побита горем мати намагається власноруч розслідувати смерть ідеальної дочки, проте, з кожною знахідкою розуміє, що дочка наспрадві не була взірцем яким вона намагалась її робити.