Михайль (Михайло) Семенко (1893-1937) – український поет, основоположник і теоретик українського футуризму. Виступав проти канонізації та будь-якого культу у мистецтві (не визнавав культу ані Шевченка, ані “вождя народів”). Сміливо експериментував із формою і тематикою поезії, творив нові образи та слова.
Ще за три дні до свого арешту, 23 квітня 1937 р., Михайль Семенко провів у Києві творчий вечір. Оскільки він постійно мешкав у Харкові і часто бував у Києві, було підготовлено два ордери на його арешт. Письменника звинуватили в тому, що він бере участь в Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, якої насправді ніколи не існувало, а також у плануванні замаху на секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора, який мав нібито відбутися під час демонстрації 1 травня 1937 року.
Серед іншого йому закидали спробу скинути Радянську владу в Україні за допомогою «німецьких фашистів». Надломлений морально та фізично Михайль Семенко, як свідчать протоколи допитів 4, 7 та 8 травня 1937 р., «зізнався» у всіх звинуваченнях. Зізнання були написані під диктування уповноваженого Акімова на ім’я Начальника НКВД УРСР Ізраїля Леплевського 4 вересня 1937 р.
23 жовтня 1937 р. відбулося закрите засідання Військової колегії Верховного Суду, наступного дня Семенка страчено разом з іншими українськими письменниками в одній з київських в’язниць, поховано в братській могилі в Биківнянському лісі. Михайль Семенко був реабілітований посмертно.
До книжки увійшли його вибрані поезії.
