СпАДок Люко Дашвар

Мені завжди подобалася творчість Люко Дашвар, особливо люблю “На запах м’яса” та “Покров”. Розбуди мене вночі, то я пригадаю і сюжет, й імена героїв.

Наприклад, про “Ініціацію” чи “Галю без голови” такого сказати не можу. Наче й цікаво було, але не пам’ятаю зовсім.

Новий роман, який вийшов у світ 1.12, придбала 2 грудня, бо ж цікаво) 3 грудня удень прочитала, 3 грудня вночі продала))

Бо не лишатиму.

Я не хотіла б, щоб мої враження були визначальними для когось, бо, дивлюся тако, багато хто сумнівається через доволі високу ціну.

Звісно, книга матиме своїх поціновувачів…

Конкретно мені не зайшло. 500 сторінок. І дуже багато рос*ї. Все це обумовлене сюжетом, але читати про пу, лужкова, патріарші пруди, таганку, велику бронну мені було тошно.

Сюжет доволі камерний: все відбувається в одній хаті) Є екскурси в минуле кожного з персонажів, це мені сподобалося, бо й справді було цікаво.

Сам роман дуже схожий на детектив, якщо захочете, то зможете здогадатися, хто за всім стоїть.

Старий архітектор Гнат Куроган вельми оригінальним способом “скликає” родичів на своє 88-річчя. Родичі – відірви і викинь, проте всі хочуть гроші знаменитого московського архітектора.

Вони з’їжджаються у хитромудрий замок під Києвом, а далі починаються пригоди.

Події відбуються за тиждень до початку війни. Боляче… Бо хтось ще не вірить, хтось розуміє, що все одно прийдуть, а хтось – з нетерпінням чекає.

Не можу сказати, що було нудно, бо прочитала я за годин 5-6. Тримало, було цікаво.

Але рос*я. Купа їхніх топонімів…

Так, мова про росі*ського архітектора, його синів-москвичів, все наче логічно, але його б а г а т о.

Десь уже після 300+ сторінок почала вимальовуватися картинка “СпАДок”. Ось тут уже з’явилося чітке протистояння українець- ка**п.

З’ясувалися походження діда Гната (дійсно цікава історія), його незрозумілі бажання, його істинні прагнення.

І наче все воно лежить на поверхні… І наче є хороша київська онучка, яка спершу готова душу віддати за гроші. І наче є чіткі номінації… І сюжет зрозумілий, і задум, і суть того клятого спадку. І висновки зроблені, і добро в принципі перемагає.

Але щось мені пішло не так. Стільки біографічних відомостей зі світу “сусідів” я не готова була читати, натомість про просто негативних героїв – все супер.

Якби запитали про оцінку, то 6/10.

А ви читайте, бо скільки людей, стільки й думок про книгу)