Анотація: “Спитайте Мієчку” – це захоплива книга авторки Євгенії Кузнєцової. Це історія про двох сестер, які легко загубляються у своїх думках і бажаннях в великому місті. Вони мріють про те, щоб зупинити час і повернутися до місця свого дитинства хоча б до вересня. Старий будинок, в якому вони живуть, стає їхнім укриттям від світу з його складностями, а бабуся Тея завжди поруч і не задає зайвих питань.
Проте літо не зупиняється, і до їхнього будинку з’являються люди з різних періодів їхнього життя – колишнє, теперішнє і майбутнє. У цьому будинку всі персонажі – сестри, бабуся, індійська кузина, розгублена мама і навіть безіменний рудий кіт – стикаються зі змінами. Літо продовжує свій хід, гарбузи ростуть на полях, розмови не припиняються, а проблеми і рішення наближаються з кожним днем.
“Спитайте Мієчку” – це захоплююча історія про родину, зв’язки між людьми, важливість спілкування і змін у житті. Ця книга поглине вас своєю атмосферою і дасть можливість пережити разом з героями їхні пригоди та внутрішні перетворення.
Рецензія:
Розкажу про книгу, яка змусила мене плакати, сміятися, згадувати та хотіти життя кожною клітиною свого тіла — роман Євгенії Кузнєцової “Спитайте Мієчку”.
Ще одне літо. Стара заросла малиною хата зібрала під своїм дахом шестеро жінок. Ох, і знайомий для мене сюжет 
Мієчка і Лілічка — вже давно дорослі сестрисестри, першими за сюжетом вирішують втікати від своєї дорослості у село до бабусі. На три місяці вони жадають залишити за порогом складні життєві вибори, любовні перепитії та навіть дітей)
Марта — їх кузина, 7 років не потикала носа у рідне село з закордоння, аж раптом з’явилася тут, і не сама, а з двома хлопцями, що носить під сердцем. Куди ж їй іще втікати від індійського принца, як не в українське село?
Маленькій Люсі всього пару рочків, вона донька колишнього чоловіка Лілічки. Дівчинка з’явилася тут нізвідки, і ніхто не знає кому дісталася, тому дитина просто “наша”.
Марія приїхала з міста нарешті побачити дочок Мію та Лілю разом й залишилася тут на все літо. А притулок, який став для всіх перевалом, довге дев’яносто шестирічне життя плекала бабуся Тея: ” Хіба я думала, коли учила напам’ять Рамбле, що декламуватиму його тільки рачки? “
Вир крутиться навколо цього дому. А в середині — спогади про дитинство і надія на майбутнє, журба, кохання та народження нового світлого життя. Книгу легко читати, сюжет зрозумілий кожному, а легкий і приємний гумор не залишить байдужим.
Сьогодні українська література прекрасна! На будь-який смак є свій автор. А тим часом я вже купила наступну книгу Євгенії Кузнєцової, тож далі буде…
Книжка-антистрес про кілька поколінь жінок, які зібрались у старій сільській хаті, щоб поставити життя на паузу і за літо розібратись, що робити з життям: з колишніми і нинішніми чоловіками, з дітьми своїми, чужими і ненародженими, зі старістю, з вагітністю, врожаєм гарбузів і старим яблуневим садом.
Не впізнати себе – неможливо!
Чудова книжка, така затишна та тепла) Особливо сподобається тим, у кого була чи є близька їхньому серцю бабуся – вона тут прописана дуже реалістично, в мене прямо сльози на очі навертались
Дуже мила, тепла та затишна історія про кілька поколінь жінок і літо у бабусі
Класна легенька книжка,ніжність і тепло,навіює добротою.Рекомендую.
Навіть не знаю, як описати свої враження від цієї книги. Коли вперше починала її читати – мене вистачило всього на декілька сторінок. Цього разу дочитала, бо ж куди не глянь, то майже всі її дуже хвалять. Початок затягнув, бо ж дійсно щось таке тепле і затишне відчувалося від книги. Чим далі – тим менше хотілося її читати. Бо далі сюжет перетворився на купу різних подій, які просто зі швидкістю комети змінювали одна одну. Та ще й скільки персонажів додається протягом книги…. Так, книга читається швидко і легко, але саме оця легкість у відчуттях щодо книги вже зникла. В підсумку можу сказати, що вже не вперше переконуюсь, що книги, які найбільше хвалять, можуть не виправдати очікування .
Вечірня книга – так я можу назвати цю книгу від Євгенії Кузнєцової. Ніяких ярких враження, або поворотів сюжету немає. Приємна іторія про долю різних жінок у літньому будиночку. Дуже приємно було прочитати щось легке, підглядати за “живими” героями роману, у холодну пору якщо читати згадаєш літні теплі вечори села, де проводив кожне літо. Враження не були яскравими після прочитання, вона дал легкість і розуміння сьогодення
Перша прочитана книга авторки та мені не сподобалося. Якесь все ванільне, піддатливе…
Добив момент з брехнею колишнього та скиданням дитини на виховання колишній, ще й не спільної! Огидно і дуже тупо. Показує жінок у світлі “я мрію лиш про дитину” а чоловіка як тупу амебу
Цікава книга, легко дається до читання, про декілька поколінь жінок.
Розчулило тільки те, як всі зібрались навоколо бабусі, допомагають та просто насолоджуються її компанією…
Але інші моменти вибісили, особливо з дитиною. Книга не сподобалась через це.😒