Правда про афганську війну очима солдатів та їхніх матерів.
Без цього роману вже неможливо уявити історію афганської війни й останніх років радянської влади. На його сторінках розкрито правдиві життєві сюжети про війну у спогадах тих, чиї життя розділилися на до і після. Книга просякнута горем матерів “цинкових хлопчиків”, які прагнули дізнатися правду про те, як і за що воювали та гинули в Афгані їхні сини. Але, дізнавшись цю правду, багато з них вжахнулися і відмовилися від неї.
Виданий 1989 року, роман став третім твором з циклу “Голоси Утопії”. Він спричинив ефект розірваної бомби, адже розказана солдатами та їхніми матерями правда цілковито відрізнялася від загальноприйнятої радянської версії. Книгу Світлани Алексієвич 1992 року судили в Білорусі “за наклеп” — чинним судом, із прокурором, громадськими обвинувачами та “групами підтримки” у владі та пресі. Матеріали цього ганебного процесу також вміщено в нову редакцію “Цинкових хлопчиків”. Роман здобув світову популярність.
