Головний герой Іан, професію якого здогадатися з заголовка не важко, живе в Лондоні і прагне простого чоловічого щастя. Він шукає жінку, що покохає його всією душею і не зважатиме на його «професійну діяльність». Омріяна жінка повинна пережити з ним всі негаразди, перенести купу недуг, зазнати чимало прикрощів, але всі випробування долі мають тільки загартувати їхнє палке кохання.
Проте на заваді щастю хлопа раз у раз постають ніби нізвідки якісь перепони. Він повсякчас ловить облизня в особистому житті, та ще й частенько доводиться застосовувати професійні навички не лише на роботі. Іан, звісно, не полишає надії, хоча інколи і впадає у відчай, не розуміючи в чому причина його постійних невдач з жінками. Коли хлоп впадає у відчай, він може дозволити собі добряче закладати за комір. А відтак Іана навідують гості з того світу – найчастіше маман, подеколи колишні клієнти, з якими він справляє балачки.
В професійній діяльності Іан не пасе задніх. Тут він на коні і є одним з найкращих. Чуваку доручають багато «цікавих» завдань різного штибу. Вряди-годи він вшелепується в курйозні ситуації, роздуми про які доволі цікаво й кумедно читати. Та попри всі незгоди «на роботі», нашому герою завжди вдається дивом дивним вискочити на сухе.
Іана настільки шанує «начальство», що згодом йому дають завдання навчити таємницям свого ремесла іншого хлопа, тим самим витягнувши його з халепи. Хлоп виявляється веселим і легковажним гультіпакою, котрий має успіх у жінок, і в свою чергу спробує віддячити скромному і скутому Іанові, навчаючи його простим хитрощам залицянь.
Книга сповнена чорного гумору, сцен вбивств (але сухо, як робочий процес, без смакування) та нецензурної лексики в дусі Квентіна Тарантіно або Гая Річі. Думаю, якби роман взялися екранізувати, хтось із цих режисерів зняв би незлецьку чорну комедію.
Цитати:
«Знаєте, самотня то справа — холостякувати».
«Коли зовсім розкиснути, настане повна срака. Дівчата нутром чують запах відчаю, а це далеко не найпривабніший одеколон».
«Розумієте, доводиться спочатку трохи побігати довкола жінки, догоджаючи їй у всьому, аби зрештою таки взяти своє».
«Іноді, коли отримуєш бажане, здається, що сидіти вдома та хотіти було приємніше за сам результат, хіба ні?».
«У світі, де всім заправляють гламур і краса, прості люди потребують бодай якоїсь розради».
«Треба пробити саме дно, перш ніж випливти з новими силами».
«Який сенс бути героєм, якщо ти не пожинаєш лаври?»
«Почуття провини — це природна протидія вашої підсвідомості інстинкту самозбереження, яку нав’язує нам суспільство».
«Як каже Лоґан, мораль, релігія і футбол — це три запобіжники, які тримають під контролем «цивілізоване» суспільство. Видаліть будь-який із них, і хай допоможе нам Бог».
