Зворушливий, вразливий та дуже потужний — так можна описати роман “Інтернат” Сергія Жадана. Книга розповідає історію вчителя української мови, який вирушає до міста на Донбасі, щоб забрати свого племінника з інтернату в умовах війни.
Сюжет розгортається протягом трьох зимових днів 2015 року і дозволяє читачеві глибоко зануритися в атмосферу війни, розчарування та трагічних життєвих обставин головного героя. Жадан дуже чутливо та майстерно передає настрій та почуття героїв, зробивши їх вірогідними та доторкнутися до серця читача.
Окрім того, роман “Інтернат” є важливим літературним твором, який зображує соціальну проблему неукоріненості та загубленості в українському суспільстві. Це твір, який заставляє задуматися про життя, моральні цінності та місце людини у суспільстві.
У цілому, “Інтернат” — це книга, яка залишає глибокий слід в серці читача. Вона є важливим твором не тільки для сучасної української літератури, але й для всього світового культурного надбання.
istoma_doma
1 рік тому
Прочитала дуже швидко “на одному подиху” історія складна,але основна її консенція на мою думку “вміти вчасно зробити вибір” судячи з головного героя Павла. Його життя було більш-меньш рівномірним,бо він намагався уникати ,або ігнорувати життєві складнощі і еавіть коли в місто завітала війна ,він всеодно притримувався “байдужості”. Але все зміниться лише тоді,коли він побачить,які непоправні наслідки вона несе.Рекомендую для читання,бо для мене ця книга ввійшла в топ прочитанного ща цей рік.
Важливий твір, щемливий та болісний. Він розповідає нам про початок страшної війни, війни в якій ми повинні вибороти своє право на існування… про тих, хто не “опрэдэлілся” та “я внє політікі”, про те, що дуже важливо зрозуміти та відчути на якій ти все ж стороні: світла чи темряви…
На жаль, я досі не розумію писання Жадана. Не перший прочитаний твір цього автора, але все ще не прийнятний. Суть зрозуміла, родичі, інтернат, забрати, але не викликає жодних почутів, навіть жалості чи співчуття. Напевно зупинюсь на його поезії 😔
Мені було боляче читати, це занадто щемка історія. Можливо б в інші часи було б інакше, але не зараз. В деякому сенсі шкодую, що прочитала, бо вона занадто не відпускає… Але роман звичайно хороший, тут нема де правди діти.
Зворушливий, вразливий та дуже потужний — так можна описати роман “Інтернат” Сергія Жадана. Книга розповідає історію вчителя української мови, який вирушає до міста на Донбасі, щоб забрати свого племінника з інтернату в умовах війни.
Сюжет розгортається протягом трьох зимових днів 2015 року і дозволяє читачеві глибоко зануритися в атмосферу війни, розчарування та трагічних життєвих обставин головного героя. Жадан дуже чутливо та майстерно передає настрій та почуття героїв, зробивши їх вірогідними та доторкнутися до серця читача.
Окрім того, роман “Інтернат” є важливим літературним твором, який зображує соціальну проблему неукоріненості та загубленості в українському суспільстві. Це твір, який заставляє задуматися про життя, моральні цінності та місце людини у суспільстві.
У цілому, “Інтернат” — це книга, яка залишає глибокий слід в серці читача. Вона є важливим твором не тільки для сучасної української літератури, але й для всього світового культурного надбання.
Прочитала дуже швидко “на одному подиху” історія складна,але основна її консенція на мою думку “вміти вчасно зробити вибір” судячи з головного героя Павла. Його життя було більш-меньш рівномірним,бо він намагався уникати ,або ігнорувати життєві складнощі і еавіть коли в місто завітала війна ,він всеодно притримувався “байдужості”. Але все зміниться лише тоді,коли він побачить,які непоправні наслідки вона несе.Рекомендую для читання,бо для мене ця книга ввійшла в топ прочитанного ща цей рік.
Важливий твір, щемливий та болісний. Він розповідає нам про початок страшної війни, війни в якій ми повинні вибороти своє право на існування… про тих, хто не “опрэдэлілся” та “я внє політікі”, про те, що дуже важливо зрозуміти та відчути на якій ти все ж стороні: світла чи темряви…
На жаль, я досі не розумію писання Жадана. Не перший прочитаний твір цього автора, але все ще не прийнятний. Суть зрозуміла, родичі, інтернат, забрати, але не викликає жодних почутів, навіть жалості чи співчуття. Напевно зупинюсь на його поезії 😔
Мені було боляче читати, це занадто щемка історія. Можливо б в інші часи було б інакше, але не зараз. В деякому сенсі шкодую, що прочитала, бо вона занадто не відпускає… Але роман звичайно хороший, тут нема де правди діти.