Анотація: “Подорожуючи, молитися, кохати” – це надзвичайно щира розповідь жінки про своє духовне відродження та позитивні зміни в її житті. Автор, розповідаючи свою власну історію, показує, що навіть після найважчих життєвих криз можна не тільки поправитися, але й відкрити нові грані, можливості та рівні задоволення. Головна героїня роману – письменниця Ліз – розчарована у своєму сімейному житті та втратила віру в особисте щастя. Вона втрачає сенс і радість життя. Щоб набратися сил і повернутися до життя, Ліз вирішує вирушити у подорож. Її шлях пролягає через три країни: Італію, Індонезію та Індію. В цих місцях вона вчиться насолоджуватися їжею, молитися з відкритим серцем і відчуває кохання знову, наче вперше.
Щодо книги,то я радше б назвала її подекуди “духовним підручником”
Вона дуже цікава,допомогає знайти відповіді на дуже складні питання та надає духовнк розшмрення,багато інформації про не відвідані країни,про права жінок охплюючи місцеві традиції,ознайомлення з духовними практиками,піднімає важливі теми відносин серед жінок та чоловіків та звісно про гармонію життя,якою вона може бути,якшо приділяти їй велику увагу та прагнути її змінити,або покращіти.В цілому мені дуже сподобалась,але єдине ,шо мене тригерило це те,що письменниця часто пригадувала росію та її культурні віяння,та недоречний жарт про Гулаг,який мене дуже зачепив.
Як на мене, не логічна та дивна книга.Так, є досить гарно та повчально описані моменти, але її неможливо читати…. Настільки затягнуто