Валер’ян Підмогильний хотів написати роман, у якому майстром корабля буде жінка. І написав «Невеличку драму» — роман про нові взаємини, новий побут, нову мораль і вічні питання, які постають у несподіваних учудненнях доби технічного прогресу. Шалена ірраціональна пристрасть чи холодний раціональний розрахунок — хто вийде переможцем із двобою? Чи перемога взагалі можлива, якщо і кохання, і страждання — лише стандартні реакції білка? Підмогильний майстерно розігрує на камерній сцені невеличку драму, назва якій — життя. Це один з найкращих філософських романів в українській літературі ХХ сторіччя.
Чудово що зробили переоформлення української класики, такі книги справді варті уваги, якби в школі по укр літературі вони були в програмі то полюбила б читати набагато раніше))))
На сторінках “Невеличкої драми” Валеріяна Підмогильного відкривається світ, наповнений тонкими емоціями та внутрішніми почуттями. Книга вражає своєю глибокістю сприйняття та майстерністю висловлення.
Підмогильний створює враження, що читаєш не просто книгу, а спостерігаєш за життям героїв, які стають невід’ємною частиною власного світу читача. Письменник вдало експлорує психологію персонажів, розкриваючи їхні мотивації та конфлікти, що додає глибини оповіді.
Описовий стиль Підмогильного вражає своєю красою і виразністю. Його слова створюють живі картини, дозволяючи читачеві поглибитися в атмосферу кожної сцени. Автор використовує мовні засоби з великою майстерністю, надаючи кожному слову значення і важливість.
“Невеличка драма” залишає слід в серці читача завдяки своїй чутливості та відвертості у розкритті людської природи. Підмогильний піднімає важливі теми, такі як кохання, втрата, самоідентифікація, надаючи їм новий, оригінальний звук.
Взаємодія між героями стає важливим елементом оповіді, а їхні роздуми та дії розкривають багатогранність людського існування. “Невеличка драма” – це читання, яке викликає задум і вражає глибиною внутрішнього світу персонажів, відзначаючись вишуканим стилем письма Валеріяна Підмогильного.
Не знаю як цю книгу коментувати…. Підмогильний як завжди вражає. Як для мене перед прочитанням книги варто прочитати історію і передмову до цієї книги. Тоді краще розумієш все. Хоча я прочитала це в самому кінці, для себе я зробила декілька інші висновки, але близькі до задуму автора. Підмогильний, як зазвичай, ще краще мене ознайомив з моїм рідним містом. Складна книга, бо має ті терміни, які я не знаю й не розумію (біохімія….. моя біль), але і легка в інших розуміннях. Варто прочитати після його твору “Місто”