Коли Віра Донован, одна з найбагатших і найнепривітніших мешканок острова Літл-Тол у штаті Мен, раптово помирає, підозра одразу ж падає на її економку і доглядальницю Долорес Клейборн. Долорес не вперше стикається з такою недовірою. Місцеві пліткарі звинувачують її у вбивстві власного чоловіка багато років тому. Тоді він загадково загинув під час сонячного затемнення. Тож чи не забагато випадкових смертей на одну людину?
Долорес Клейборн починає говорити. Це її натхненна, інтимна та болісна сповідь про найтемніші таємниці, приховані в минулому. У які б шторми її не кидало життя, вона завжди була готова захистити того, кого любить. За будь-яку ціну.
Я люблю Стівена Кінга. Ні, не так. Я обожнюю Кінга! Так, в нього є різне. Але я не читала ні одного його твору, який був би відверто слабкий або нецікавий. А шедеврів – достатьно. Ранній Кінг для мене має особливий шарм. Є в цих творах щось таке, що неможливо описати словами. Якась особливо щемка нота.
Вона є і в “Долорес Клейборн”. Це – історія життя однієї жінки – її важкої праці, її наполегливості, лайна, з яким вона мирилася, і, зрештою, помсти, якої вона прагнула. Читаючи цю книгу, я пережила цілу низку сильних емоцій. Гнів. Розчарування. Смуток. Трохи страху. Це та книга, де співчуваєш вбивці.
Мене вражає те, що ні на секунду не виникало відчуття, що я читаю твір Кінга, тільки відчуття, що це – сповідь Долорес. Вона – крутий персонаж, сильна жінка і одна з найкращих у Кінга. Вона чудово демонструє силу материнської любові, навіть якщо це може викликати багато питань про мораль і про те, як далеко ми маємо зайти, щоб захистити тих, кого любимо.
Український переклад мені сподобався. Так, пару слів довелося шукати в словнику, але ж це прекрасно. В текст втягуєшся доволі швидко і він більше не відпускає.