Бо Ітон — міський принц, вродливий військовий герой з важким минулим.
Я — барменка-вигнанка, сором’язлива дівчина з неправильного боку колії.
Йому тридцять п’ять і він чоловік, а мені двадцять два і я… незаймана.
А ще він мій наречений. Поправка: мій несправжній наречений.
Ми почали це як парі. Він не вірить, що хтось має щось проти мого прізвища. Тому він пропонує мені своє, щоб довести свою правоту.
Всі у виграші. Він отримує перерву від цікавості своєї стурбованої сім’ї, а я отримую шанс позбутися репутації моєї сім’ї, поки я збираю гроші, щоб покинути це маленьке містечко.
Він каже, що все, що я маю робити, це носити його каблучку, наслідувати його приклад і вдавати, що не можу втримати себе подалі від нього на людях.
Але те, що відбувається між нами наодинці, розмиває всі ці ретельно проведені лінії.
Те, що відбувається за зачиненими дверима, зовсім не схоже на прикидання.
Ці заручини мали бути показушними. Ця угода? У неї є дата закінчення.
