Анотація: Ти – жменя кристалів, від яких німіє язик, густіє кров, тяжіють повіки і смерть неминуча. Я не можу дихати, блідну, зриваюся на крик, і я знаю, що це кінець, але раптом відчуваю ніжність чиїхось рук – хтось поруч, не спить, охороняє мій сон, тримає за руку, носить пити і сидить біля ліжка. . «Біль буде страшною, ніч буде темною, – шепоче він. – Але світанок вже скоро, і я буду тут, і отрута не смертельна».
Чудова книга
Книга на 7/10