Спитайте Мієчку

Анотація: “Спитайте Мієчку” – це захоплива книга авторки Євгенії Кузнєцової. Це історія про двох сестер, які легко загубляються у своїх думках і бажаннях в великому місті. Вони мріють про те, щоб зупинити час і повернутися до місця свого дитинства хоча б до вересня. Старий будинок, в якому вони живуть, стає їхнім укриттям від світу з його складностями, а бабуся Тея завжди поруч і не задає зайвих питань.

Проте літо не зупиняється, і до їхнього будинку з’являються люди з різних періодів їхнього життя – колишнє, теперішнє і майбутнє. У цьому будинку всі персонажі – сестри, бабуся, індійська кузина, розгублена мама і навіть безіменний рудий кіт – стикаються зі змінами. Літо продовжує свій хід, гарбузи ростуть на полях, розмови не припиняються, а проблеми і рішення наближаються з кожним днем.

“Спитайте Мієчку” – це захоплююча історія про родину, зв’язки між людьми, важливість спілкування і змін у житті. Ця книга поглине вас своєю атмосферою і дасть можливість пережити разом з героями їхні пригоди та внутрішні перетворення.

Рецензія:

Розкажу про книгу, яка змусила мене плакати, сміятися, згадувати та хотіти життя кожною клітиною свого тіла — роман Євгенії Кузнєцової “Спитайте Мієчку”.

Ще одне літо. Стара заросла малиною хата зібрала під своїм дахом шестеро жінок. Ох, і знайомий для мене сюжет

Мієчка і Лілічка — вже давно дорослі сестрисестри, першими за сюжетом вирішують втікати від своєї дорослості у село до бабусі. На три місяці вони жадають залишити за порогом складні життєві вибори, любовні перепитії та навіть дітей)

Марта — їх кузина, 7 років не потикала носа у рідне село з закордоння, аж раптом з’явилася тут, і не сама, а з двома хлопцями, що носить під сердцем. Куди ж їй іще втікати від індійського принца, як не в українське село?

Маленькій Люсі всього пару рочків, вона донька колишнього чоловіка Лілічки. Дівчинка з’явилася тут нізвідки, і ніхто не знає кому дісталася, тому дитина просто “наша”.

Марія приїхала з міста нарешті побачити дочок Мію та Лілю разом й залишилася тут на все літо. А притулок, який став для всіх перевалом, довге дев’яносто шестирічне життя плекала бабуся Тея: ” Хіба я думала, коли учила напам’ять Рамбле, що декламуватиму його тільки рачки? “

Вир крутиться навколо цього дому. А в середині — спогади про дитинство і надія на майбутнє, журба, кохання та народження нового світлого життя. Книгу легко читати, сюжет зрозумілий кожному, а легкий і приємний гумор не залишить байдужим.

Сьогодні українська література прекрасна! На будь-який смак є свій автор. А тим часом я вже купила наступну книгу Євгенії Кузнєцової, тож далі буде…

Фан-арти/Ваші фото книги

#спитайтемієчку