Блогер і мати-одиначка Стефані змушена була забути про анонімність у інтернеті і просити про допомогу — її подруга зникла! Вони були такі близькі з Емілі, такі схожі: народили у тридцять, мали однакові погляди на материнство, ділились усіма секретами і робили одна одній маленькі послуги, забираючи синів зі школи. Навіть їх діти — найкращі друзі! Що б там не казала поліція, та Емілі ніколи б не покинула свого сина… Та сталося найстрашніше. Тіло Емілі було знайдено, її оплакали та поховали. Стефані зробила все, щоб підтримати маленького Нікі та згорьованого Шона. І скоро опинилась у Шонових обіймах, господаркою у будинку померлої подруги… Якби ж вона знала, що про деякі таємниці краще ніколи не згадувати. Бо хтось вирішив, що обрав кандидата на роль жертви… Бо одного разу у будинку пролунав дзвінок: “Це я, Емілі. Я повернулася. Я спостерігаю за тобою…”
