Анотація: П’ятеро друзів – Едді Мюнстр, Гладкий Ґев, Металевий Міккі, Гоппо і Ніккі – давно виросли з того віку, коли для спілкування використовують зашифровані послання, написані кольоровою крейдою. Але минуле не стирається так само легко, як крейда з пальців. Сорокарічний Ед все ще пам’ятає, як він і його шкільний учитель врятували дівчину Елізу. І пам’ятає її обезголовлений труп, який знайшли в лісі … Через роки Ед Адамс зустрічається з Міккі, який заявляє, що знайшов вбивцю Елізи. На наступний день його самого знаходять мертвим, з намальованим крейдяним чоловічком в кишені. Друзі розуміють: те, від чого вони бігли, повернулося. На пам’ять про минуле у кожного з них залишився не тільки крейда під нігтями, але і кров. Чия вона? …
Цікавий детектив ,який переростає з дитячої історії та зростає разом з головним героєм . Дитячі пригоди та пустощі,які мають досить вагомі наслідки.Книжка яка допомогає бачите та сприймати одну ситуацію з різних кутів і та трагічна подія,яка сталось ще в дитинстві пепеслідує Едді та його друзів і досі,але тепер він нарешті наважився дізнатись хто вбив Вальсову дівчину і де її голова?
В цілому, мені сподобалось. Непоганий трилер, сюжет цікавий та і закінчення непогане, хоч місцями не вистачало динаміки та і сюжет трохи нагадує “ВОНО” Стівена Кінга.