Ця книга розкриває світ психіатрії через особисті історії її героїв: як жити з психічними розладами, лікуватися, працювати в психіатричних закладах чи піклуватися про близьких із такими діагнозами. Ці розповіді нерозривно пов’язані з індивідуальностями оповідачів, їхніми багатогранними особистостями, тому в центрі уваги — люди, а не їхні хвороби. Окрема тема, що слугує фоном і контекстом, — складна й неоднозначна історія психіатрії, зокрема її відображення в архітектурі, яка віддзеркалює суспільні та медичні погляди. Запитання «Чи чути звук дерева, що падає в лісі, якщо нікого немає поруч?» запрошує читача стати свідком: подумки переступити поріг психіатричної лікарні, вислухати чужі досвіди та побачити, як вони перестають бути чужими й лякаючими, а стають частиною загальнолюдського переживання.